В 90-х годах возглавлял дисциплинарную комиссию городской Федерации альпинизма г. Харькова.
МС з альпінізму (1966), інструктор-методист 1-ї категорії. Власник жетону «Рятувальний загін» (1967). Чемпіон України Архітектор, провідний спеціаліст Харківського проектного інституту «Промбудпроект».
Перші кроки в альпінізмі зробив у Домбаї в 1956 році, значок «Альпініст СРСР» отримав за сходження на ст. Сулахат. Через 2 роки з 2-м спортивним розрядом закінчив Всесоюзну школу інструкторів з альпінізму в а/т "Джан-туган". Надалі підвищував спортивну майстерність та інструкторську кваліфікацію в альптаборах «Червона Зірка», «Домбай», «Цей», «Торпедо», «Баксан», «Алібека», «Алібек» арча».
З 1959 по 1990 рік працював командиром відділення всіх етапів навчання, начальником рятувальної служби у таборах та на зборах, начальником навчальної частини — лише 86 змін, на посаді старшого інструктора КСП пропрацював 355 днів.
Здійснив 233 сходження, з яких 21 — найвищої категорії складності. Найкращими сходженнями вважає: Домбай-Ульген, Зах. вершина, 4Б у двійці з Ю. Григоренко-Пригодою; Дих-тау, 5Б (1961); Шхельда-Тау Центр., 5Б (1962); Шхельда-тау 3-я Зах., 5Б (1964); Чанчахі-хох, правий баст, 6 к. с., п/п (1965); п. Щуровського, Зах. стіна, 5Б; Мамісон-хох, по «трикутнику», 6 к. с., п/п — 1-е місце у чемпіонаті України (1967); Джайлик, 5Б (1969); Домбай-Ульген, Зах. стіна, 6 к. с., п/п (1973).
Доводилося неодноразово брати участь у спасроботах, транспортуванні постраждалих: ст. Башкара, Долра (1958), Аманауз (1960), Голдор (1966), п. Вільної Кореї, п. Пасіонарії (1976).
