Свяжитесь с нами   |   Контакты

ФАСХО

Клубне життя

Вхід для користувачив

Канал новин

RSS-материал

Золотой Ледоруб Азии – Сеул 2008

23 November, 2008

 

Золотой Ледоруб Азии – награда альпинистская. Это приз, который можно приравнять к Чемпионату Азии в других видах спорта – во всяком случае, по уровню и задачам. Если бы не одно «НО»… В силу того, что альпинизм, как вид спорта очень своеобразен, к нему требуется определенное отношение, обозначение жестких критериев. Если в любом другом виде – стрельбе, гонкам, играм победителя можно обозначить забитыми шайбами, точностью и скоростью, то к альпинизму упрощенный подход неприменим. В самом деле, сложный маршрут на высокую вершину не всегда является показателем спортивности. Если он пройден большой командой в громоздком «осадном» стиле прошлого века с использованием высотных носильщиков, кислорода и т.п., то это правильнее будет отнести к географической экспедиции, либо к популистской акции. С другой стороны, маршрут маленькой группы из 2-3 человек, пройденный «с листа» в альпийском стиле с напряжением всех сил и возможностей участников – порой на грани фола – вот то, что раздвигает наши представления о горовосхождениях. Сложный маршрут с обязательной приправой экстрима будет восприниматься как художественное произведение. К тому же, важно проявить и отметить не только привычно работающие в таком ключе команды, но и отметить тех, кто впервые старается проявить себя. Поэтому, Жюри Золотого Ледоруба Азии всегда будет решать сложные вопросы о приоритете того или иного номинанта. Золотой ледоруб-то один. На всех.

В конце 2006 года восхождение казахстанской двойки Урубко-Самойлов по новому маршруту на вершину Манаслу ( 8163 м ) было на «ура» принято большинством голосов, как наиболее достойное. И Первый Кубок «Золотой Ледоруб Азии» отправился в Алматы. Затем отличилась корейская команда, и по итогам 2007 года с восхождением на пик Гарамуш в Афганистане именно они были признаны лучшими. А в 2008 году японцы, показав «самурайский» характер, смогли одержать победу в тяжелых условиях на сложном маршруте на гималайскую вершину Каланка. Вот здесь перед жюри и возник вопрос о приоритетах…

Рассуждая непредвзято, восхождение команды ЦСКА Казахстана на пик Восьми альпинисток было более спортивным. Наверное, при формате чемпионатов именно мы забрали бы Кубок 2008 года. Но, как я уже говорил, задача, стоящая перед Жюри – не только отмечать тех, кто работает в привычном режиме, но и поощрять тех, что стремится быть лучшим. К тому же, Казахстан мог похвастаться высшей наградой, Корея тоже… Поэтому, после долгих дебатов, решение склонилось в пользу японской команды.

Ноябрьский праздник альпинизма завершился. Я снова побывал в Сеуле, прошелся по заполненным людьми улицам, увидел корейские улыбки и аккуратность. Золотой ледоруб Азии уехал в Японию. Пусть это станет красивым завершением сезона альпинистов Страны Восходящего Солнца. И особенно для парня по имени Амано. Обнимая свою молодую жену, он скромно улыбался, сам не веря, что этот кусок золота у него в руках. От всей команды он смог приехать один (в медовый месяц), и теперь был нарасхват. Репортеры, жюри, зеваки, коллеги-альпинисты – круговорот лиц, в котором самурай оказался волею судьбы.

Потом мы отправились в андеграунд. Начиная от мистера Хонга, шефа журнала «Мэн анд Моунтайн», который когда-то стал душой этого мероприятия, и завершая стариной Парком, что умел втянуть всех в круг знакомств. Ходил, хлопал по плечу, заставлял петь песни, и пить Корейскую водку крепостью 20 градусов... Когда Борис и я прогорланили нашу народную «ля-ля-ля» люди хлопали долго. И счастливый японец заявил, что я не альпинист, а певец... Нет, парень... Я прежде всего проклятый клаймбер. И дай Бог нам снова свидеться в этом чудесном городе, где уважают альпинистов. И нам снова нальют, предложат сушеных кальмаров, заставят петь... Но в следующий раз «Койло» уедет в Казахстан.

Может быть, конкурс Золотой Ледоруб уместно сравнить с Оскаром в альпинизме. Поэтому, даже просто попасть в номинацию очень почетно и заслуживает уважения. Борис Дедешко, Геннадий Дуров и я смогли рискнуть и пройти сложный маршрут на пределе душевных и физических сил. Это и стало, на мой взгляд, лучшим достижением казахстанцев в уходящем году, достойно отмеченным на международном уровне.

Информация - http://www.mount.kz/

ОСТАННІ НОВИНИ

26/07/2022
35 років тому на Памірі загинули Харківські альпіністи

26 липня 1987 року збірна команда міста Харкова здійснювала тренувальне сходження перед Чемпіонатом СРСР на пік Клари Цеткін (6641м) по маршруту 6 категорії складності. Ця вершина розташована поряд з вищою точкою Паміру – піком Комунізму, зараз – пік Самоні (7495м). На перед вершинному гребені лавина зірвала зі скель чотирьох альпіністів - Олексія Москальцова, Бориса Поляковського, Василя Халіка та Сергія Бондаренка. Живим залишився лише Олександр Коваль, який знаходився вище, на сніговому схилі.

25/06/2022
Померла Емілія Іванівна Нечипоренко (Богдан)

24 червня на 87-му році життя померла ветеран харківського альпінізму Нечипоренко (Богдан) Емілія Іванівна – Майстер спорту з альпінізму (1968), інструктор-методист 1-ї категорії, чемпіонка України, багато років була Головою ради ветеранів Харківського клубу альпіністів.

Прощання відбудеться у понеділок 27 червня о 10:00 біля моргу Лікарні швидкої допомоги №4 (вул.Балакерєва).

Висловлюємо співчуття рідним та близьким!

24/06/2022
Зруйновано Спорткомплекс ХПІ зі скеледромом

Сьогодні в Харкові зруйновано ще один начебто "військовий об'єкт"
- Спортивний комплекс НТУ ХПІ, в якому були розташовані легкоатлетичний манеж, басейн і скеледром альпсекції ХПІ.
Ці нелюди вбиваюсь і знищують все на своєму шляху. Країна вбивць, мародерів і алкашів, які вторглися на нашу українську землю. Немає слів…сьогодні вночі зруйнували один із спортивних комплексів Харкова…

Перемога буде за нами!

Все відновимо і збудуємо!!!

20/06/2022
Швейцарське телебачення про сходження харківських альпіністів

18 червня 2022 року в популярній суботній телепрограмі RSI Turne на швейцарському телебаченні показано сюжет про сходження 1990 року на Південну стіну Лхоцзе команди альпіністів СРСР та книгу Едварда Моргана "Південна стіна Лхоцзе".

Посилання на відео (дивитися з 14:00 хвилини)-

rsi.ch/play/tv/il-quotidiano/video/turne-sposta-le-montagne?urn=urn:rsi:video:15417400&fbclid=IwAR3Bw9mj4H8glY-89CokTTlFiuTNnvdm-TpCOaUUoy9jl8m8b0zFrjeeW88

04/05/2022
40 років тому перші українці піднялися на Еверест.

40 років тому 4 травня 1982 року радянські альпіністи піднялися на Еверест (8848м)! Перша радянська гімалайська експедиція - це був перший і надзвичайно потужний прорив альпіністів СРСР за кордони країни. Було пройдено новий складний маршрут південно-західною стіною, який досі ніхто не повторив.