Свяжитесь с нами   |   Контакты

ФАСХО

Клубне життя

Вхід для користувачив

Канал новин

RSS-материал

"ЗЕНИТ" в зените популярности

автор: 
Заколодний А.В.

Про «Зенит» я знал еще со времен школы.
Как-то мне попался ежегодник «Ветер странствий» за 1982 год. Там была статья про первопрохождение маршрута «Зенит» на г.Шаан-Кая. Прочитав рассказ с интересом, он произвел на меня большое впечатление. И отложился в памяти.

В 2005 году зимой с секцией ХПИ я впервые поехал в Крым в качестве скалолаза. Мы жили и лазили в Симеизе. В день отдыха нас новичков повели куда-то в горы. Идя по тропе в тумане и под снегом, мы увидели Шаан-Каю. Верха стены было не видно, но я понял, что это та самая гора, про которую читал когда-то, На которую в 1966 г. по стене через сильное нависание проложили маршрут «Зенит» альпинисты из Ялты. Тогда я был ошарашен и потрясен стеной – ее размерами и нависанием. Даже, можно сказать, сказочностью и легендарностью.
А в декабре 2005 г. по маршруту прошли ребята из секции ХПИ - Полтавец Е. и Сипавин В. Тогда это был резонанс (в узких кругах Харькова) – первое зимние прохождение «Зенита».

* * *

Вообще сам маршрут – это легенда крымского альпинизма! За всю 42-х летнюю историю его прошли семь раз (то, что известно). Много раз пытались пройти разные альпинисты - маститые и не очень. Но не удавалось! После каждой новой неудачи рассказывались новые легенды о невозможности прохождения. (Сгнившие выпадающие шлямбура, нависающая сыпуха, огромные гудящие нашлепки, в которые вбиты шлямбура).
«Зенит» когда-то много лет был самым дорогим в рейтинге Крымских маршрутов и стоил 6 баллов.
И вот в 2000г. его прошли, в рамках Чемпионата Украины. Это положило конец мифа о непроходимости Зенита.

Хронология прохождений:
№1. 6-13.11.1966г. В.Повлатос (рук.), Ю.Ганьчев, М.Резниченко, тренер – Ю. Бурлаков.
№2. 28.04.2000г. В.Попов, А.Шелхаков.
№3. 02.05.2000г. В.Попов, А.Шелхаков.
№4. 01.06.2001г. Л.Волков, М.Робук. (Харьков).
№5. 16.12.2005г. Е.Полтавец, В.Сипавин. Зимнее прохождение. (Харьков).
№6. 1-2.10.2008г. Б.Корпенко. СОЛО. (Киев).
№7. 15.12.2008г. А.Заколодний, А.Оченаш. Зимнее прохождение. (Харьков).

Как видно из этого короткого списка маршрут вполне можно ходить, даже зимой и в одиночку.

* * *

И вот, в декабре этого года, мы с моим другом Толиком, решили попробовать. Мне много раз задавали вопросы: зачем такое ходить, ведь это простая перестежка, где спортивность? Какой смысл? Какие цели? В ответ я отшучивался и говорил, что просто хочется попробовать.
Теперь – после, я могу ответить «зачем»!
Прежде всего, для меня это возможность прикоснуться к истории альпинизма в Крыму. Думаю, тогда в 66-м году никому и в голову не приходило, что такой маршрут может быть неспортивным! Первопроходцы лезли семь дней, и это без учета обработки! В то время это было сверхсложным мероприятием. (Конечно, сейчас можно ходить и за день по набитым шлямбурам с помощью крюконог и жумаров). Такая гора это хорошая тренировка устойчивости психики к вертикальной жизни. Особенно зимой!
Ну, а если кто думает, что на маршруте простая перестежка, все безопасно и не страшно типа «МУЛЬТИПИТЧ», то это совсем не так!!! Попробуйте все поймете!?!

* * *

Наконец-то мы стоим под маршрутом, на стене надпись - ЯЛТА 1966г.
Видно шлямбура метров на 15- 20. Дальше голову задираешь так, что приходится развернутся спиной к стене, максимальное нависание 115 градусов. Лезли в два этапа. В первый рабочий день решили обработать две веревки (попробовать стену).
Первую лез Толян, быстро за 1 час. Мне снизу показалось – что там сложного?
Вторая веревка моя (с этого места начинается нависание). Я попробовал и понял, что не все так просто. Расстояния между шлямбурами о-о-очень большие, а сами они о-о-очень ненадежны (когда их грузишь, они издают какие-то скрипы и потрескивание), невольно кажется что если ... то вся дорожка до станции ... .
В целом, все выглядело так. Становишься в последнее кольцо крюконогой, вытягиваешься как кот) и подпрыгиваешь со скайхуком к шлямбуру. Затем стараешься перелезть выше, и щелкаешь оттяжку. И так примерно по 120 раз на каждого за все восхождение. Со второй станции хватило ровно 60 метров веревки, чтобы спустится на землю.
На следующий день начали работать в 5.30. С того места где кончались перила, Толян прошел еще две веревки по 35 м. каждая. А дальше я, еще 3 штуки 35, 45, и 15 метров. В 19 часов мы уставшие и замершие стояли на вершине. Откуда через 40 мин. спустились в лагерь к нашему китайскому другу.
Примечательное событие произошло на пятой веревке R4-R5, (на мой взгляд – самый ответственный участок, нависание 115 градусов). Примерно на средине веревки я в очередной раз потянулся к шлямбуру, а он остался у меня в руках. Благо до следующего шлямбура по счастливой случайности было не так далеко. На этой же веревке, (примерно там же), когда Толя жумарил вылетел еще один шлямбур. Что очень напугало нас. Теперь для прохождения в этом месте необходим новый шлямбур!!!

 

Рекомендованное снаряжение:
Оттяжки 40 шт. (или можно спускаться, собирать, но это очень тяжело);
Веревки 2 шт. (можно и одну), (не меньше 50 м.);
Сидушка;
Большой рельефный скайхук с зауженным кончиком;
Лучше взять с собой пробойник и пару съемных шлямбуров (на всякий случай);
Пару разных крюков и комплект закладок, (возможно, пригодятся на последней веревке, нам не пригодились).
Все остальное как обычно.

Наше мнение такое: маршрут ходить можно, но осторожно, есть опасность (вырвать) часть дорожки до станции. Удовольствие от прохождения мы получили! Считаем, что маршрут вполне соответствует категории 6А. За последние 8 лет «ЗЕНИТ» стал популярен!!!

Большое спасибо нашим друзьям: За консультацию по маршруту Полтавцу Е. и Сипавину В.
За помощь – Костину А.
За возможность – Коняеву Д.

Огромная благодарность нашим спонсорам:
Экипировочный центр «ЭКСТРИМ» г.Харьков. Beal, Millet, LaSportiva, Kong, Grivel.
За помощь в организации выезда – газета «Вечерний Харьков».

Автор Заколодний А.В.
Информация: Клуба альпинистов и скалолазов ХАИ

 

Опубликовано: 
12 January, 2009

ОСТАННІ НОВИНИ

28/05/2025
Альманах "Роки та стежки"

Вийшов друком 5-й випуск альманаху "Роки та стежки".
Це традиційне видання харківської туристичної спільноти. Велика дяка редактору збірки - Сергію Бикову, який у цей непростий час зібрав захоплюючі оповідання та вірші від 27 авторів, серед яких і голова Харківського альпклубу Геннадій Копейка.
Барвисте видання 29х18 см, 380 сторінок, вкладка із 40 кольорових сторінок.
Є кілька екземплярів у Харківському обласному клубі.
Замовити книгу можна на: https://travelbook.in.ua/shop/2374.html

16/05/2025
Троє харків'ян піднялися на Еверест!

14 травня, одразу шестеро українців та українок піднялися на Еверест, серед них троє харків'ян – Валентин Сипавін, В'ячеслав Калашников, Маргарита Дяченко.

Це стало найбільшим груповим сходженням на найвищу вершину світу в історії українського альпінізму. Також наймасовішим стало сходження українців наступного дня - четверо альпіністів зійшли на четверту вершину світу Лхоцзе (8516м), яка поруч. 

В'ячеслав Калашников з початком повномасштабного вторгнення повернувся з-за кордону і став на захист країни. Він провоював майже три роки, звільнився через поранення. І ось він зійшов на Еверест.

23/04/2025
Кубок України з техніки альпінізму в Одесі

19-20 квітня на скеледромі в Одесі пройшли змагання Кубку України з техніки альпінізму. В змаганнях прийняли участь 16 альпіністів з Києва, Одеси, Харкова та Дніпра.

Призерами змагань стали:
1. Павленко Олександр - Антипов Антон
2. Репко Олена - Тимко Євген
3. Гончаренко Надія - Чернявська  Евгенія
6 місце зайняла Харківська команда Панков Дмитро - Чеканов Павло

16/02/2025
Випущено посібник UIAA Alpine Summer Skills

Міжнародна спілка альпіністських асоціацій (UIAA) видала нову книгу – довідник технік альпінізуму.
Зміст книги:
1. Гори – природа, рельєф, погода та інші аспекти.
2. Лідер групи – правила, обов'язки, управління групою.
3. Рятування в горах – основи безпеки та перша допомога.
4. Хайкінг – техніки пересування та підготовка.
5. Скелелазіння – техніка на природному рельєфі.
6. Сходження – ключові принципи та підготовка.

07/01/2025
Козявкіну Віктору Васильовичу – 95 років!!!

Сьогодні, 7 січня 2025 року виповнюється 95 років легендарному харківському альпіністу Віктору Васильовичу Козявкіну. Майстер спорту з альпінізму та скелелазіння. Інструктор-методист 1-ї категорії, чемпіон України та СРСР. Учасник перших змагань зі скелелазіння на першість України в 1952 – 1953 роках. В змаганнях зі скелелазіння різного рівня виступав понад 20 років. За 40 років занять альпінізмом здійснив понад 200 сходжень.
У 1966 році отримав рідкісне звання «Почесний майстер спорту СРСР». Працював інструктором альпінізму до 1992 року. Тривалий термін займав різні посади в структурі рятувальної служби. У середині 1960-х очолював команду рятувальників альплагеря "Ельбрус", що стабільно займала верхні сходинки п'єдесталу на регіональних та Всесоюзних змаганнях рятувальників.