21 травня 2024 року помер ветеран харківського альпінізму Рудерман Ігор Львович (1937–2024).
КМС з альпінізму, інструктор-методист 1-ї категорії, володар жетону «Рятувальний загін» (№ 1258). З 1995 р. проживав у Бохумі (Німеччина).
Ігор Львович закінчив ХПІ, інженер-конструктор, кандидат технічних наук. Був членом бюро альпсекції Харківської облради ДСТ «Авангард», членом бюро Федерації альпінізму Харкова, тренером міської школи інструкторів з 1968 до 1971 року. Майже щосезонно з 1965 по 1990 рік брав участь у рятувальних роботах.
Ігор Львович здійснив близько 130 сходжень. Їх них 13-5 к. с., одне-6 к. с., одне-першосходження:
Сонгуті-хох по Ст стіні, 5А; Вілпата, 5А (1965); Дубль-пік, Пн., по С. стіні, 5А (1966); п. Щуровського за С.-З. стіни, 5А (1968); п. Вільної Іспанії по Ст стіні, 5Б; Джайлик за Ю.-В. стіни, 5Б (1969); п. Вільса за С.-З. ребру, 5А (кер.; у команді: Б. Маргуліс, В. Неборак, Ю. Чернишов); Вілпата Центр. кф зі сходу, 5Б (1970); п. Пасіонарії по С. стороні бастіону, 5Б (1971); Ушба Пд. за С.-З. стороні, 6 к. с., за Арцишевським (у команді: А. Лаптєв, Ю. Сизий, Ст Сухарєв, С. Бершов, 1972); Домбай-Ульген, Зап., С.-З. стіни, 5Б (1974); Арг по С. стіні, 5Б (1976).
Потужна альпіністська секція ХПІ під рук. М.С. Борушко та Ю.М. Мацевітого притягувала себе всю спортивну молодь інституту. Життя секції, її спортивний дух, дружний колектив дуже сподобалися Ігореві, і влітку 1957 р. він приїжджає до альплагера «Алібек». У 1965 р. отримав інструкторську кваліфікацію та працював командиром відділень та загонів з новачками, значкістами та розрядниками в альпіністських таборах «Цей», «Баксан», «Алібек», «Ельбрус», «Шхельда», тренером у школі інструкторів в а/л «Джан-туган», у Всесоюзній школі інструкторів в а/л «Ельбрус», начальником спасряду в а/л «Шхельда» та в Харківських альпініадах. 1070 днів віддано інструкторській роботі.
