Учасник ВВВ. КМС з альпінізму (1968), інструктор – методист 1-ї категорії. Жетон «Рятувальний загін» №740.
Шліфувальник Харківського дослідного заводу «Технооснащення».
Закінчив Смоленське стрілецько-снайперське училище, брав участь у бойових діях. Має понад 10 бойових нагород, у т. ч. медаль «За бойові заслуги» та орден «Вітчизняної війни» ІІ ступеня. Поранений.
Альпінізмом і гірськими лижами почав займатися після війни, здійснивши сходження на п. Миколаєва в 1951 в Цеї, а/л "Торпедо". 1953 року закінчив Харківську школу інструкторів під кер. Барова К.А.. З 1955 по 1993 рр. працював понад 50 змін на всіх інструкторських посадах (в т.ч. нач. рятувального загону та нач. навчальної частини) в альптаборах країни, тренером на спортивних зборах, тренером з гірських лиж, керував Харківською експедицією (у складі збірної команди України) 1962 року на пік Леніна. Викладав у школі інструкторів альпінізму ВЦРПС у а/л «Джантуган», «Ельбрус», «Ала-Арча». Працював нач. навчальної частини в альптаборах: «Ельбрус», «Цей», «Айлама».
Здійснив понад 200 сходжень, серед яких виділяються маршрути 5 к.с.: Сонгуті (1958); Дубль пік, півн. ст. (1960); п. Тихонова Коштантау (1961) – 2 місце у чемпіонаті УРСР; п. Леніна з півдня (1962) – 1 місце у чемпіонаті УРСР; Шхельда-тау, 3-я Зах., 5Б – 1 місце ДЗГ «Авангард»; п. Щуровського із Зах, кер. (1964); п. Правди з л. Гармо (1966) – 3 місце на чемпіонаті УРСР; Ушба Південна, Зах. стіна, 5Б; Чоктал, тр. зі Сх. на Зах., 5Б (1969).
Активно займався спортивним скелелазінням з 1953 по 1991. Чемпіон Харкова у 1953; 2-е місце у зв'язках з Е. Багдасаровим та з П. Герловіним у 1954; 3-е місце серед ветеранів у 1991.
Мав великий досвід суддівства змагань зі скелелазіння – від ЦС ДСО «Авангард» та меморіалу О. Кустовського до чемпіонатів Спілки та першостей ВЦРПС, суддя Всесоюзної та Республіканської категорії.
Багато років виступав за команду альптабора «Шахтар» у змаганнях серед рятувальних загонів ЗС ДЗГ профспілок. Брав участь у багатьох рятувальних акціях, учасник та кер. головного загону. (1954) допомога групам Є. Тура та А. Глуховцева; (1968) аварія групи японських альпіністів; (1974) аварія у групі Єгорова та багато інших.
Багато років займався громадською роботою в Харкові: голова колегії суддів при ХДКФ, член кваліфікаційної комісії, член бюро ДЗГ «Авангард» та міської федерації альпінізму.
