Свяжитесь с нами   |   Контакты

ФАСХО

Клубне життя

Вхід для користувачив

Канал новин

RSS-материал

Чогори – надежды и действительность

13 August, 2010

Размышления вслух с блога Максуда Жумаева:

Год от года у подножья великой горы собираются альпинисты и те кто считает себя такими. У многих есть опыт восхождения на вершины выше 8000 метров и многие наверняка читали про восхождения на вершину Чогори. Но в настоящей жизни, всё по настоящему. Здесь на склонах самой трудной горы в мире, восходители встречаются лицом к лицу с настоящей действительностью.

На многих восьмитысячниках успешно работают международные экспедиции, которые призваны облегчать процесс восхождения. В Гималаях во благо клиентам трудятся «шерпы», в Каракоруме пакистанские высотные гиды. Но ни кто из них не может в достаточной мере гарантировать восхождение на вершину К2.

Чогори – безкомпромисная гора, на её вершину проложено, не меньше маршрутов, чем на другие гиганты. Но всего лишь один считается классическим, путь первопроходцев – маршрут Абруцокого. Каждый года маршрут обрабатывается, прокладываются тропы, меняются старые веревки на новые, устанавливаются вешки указывающие правельный путь. Но всё это лишь цветочки, плоды надежд ждут восходителей впереди.
 

С первым акклиматизационным выходом приходит понимание, что не всё так просто, как было запланировано. Темп продвижения по горе ниже, постоянная опасность камнепада и снежных лавин. Порой восходителям впервые приходится переносить весь экпедиционный груз на своих плечах, устанавливать палатки и готовить себе еду.

Умные восходители принимают решение использовать наемную силу пакистанских высотных гидов, очень умные привлекают в помощь непальских шерпов, которые специально приезжают из Непала. Но по факту вся эти бонусы лопаются как мыльные пузыри, до 3 высотного лагеря. А дальше? Следующим этапом становится грастмейтерская игра воображения. На кону – вершина, надо встать за сильнейшим и паравозом взойти. Но и здесь надежды разбиваются о ни чем не прикрытую действительность. Сильные тоже люди, которые имеют свой физиологический и морально-волевой ресурс.
 

Тогда восходители прибегают к опыту коллективизации. В базовом лагере проводятся сходки, собрания, встречи разных экспедиционных групп. Оговаривается тактика совместного восхождения, идет обмен радиочастотами, все делятся своим прогнозом погоды. На лицо сплаченная работа мозга. Но как дело касается работы выше 3 высотного лагеря, механизм успешного восхождения начинает ломаться на глазах. Очевидно, что уровень физической и профессиональной подготовки восходителей разный. Один, другой не смогли вытянуть до 4 лагеря, а это уменьшение рабочего ресурса. Следовательно меньше веревки, снаряжения и как результат начинается импровизация, которая может закончится очень и очень печально.

2010 год. Прибыв в середине сезона, мы попытались влиться в общий ритм восхождения. Наш второй акклиматизационный выход совпал с штурмовым выходом наших товарищей по восхождению. Мы спускались в базовый лагерь на отдых, а восходители со всего мира готовились совершить решающий штурм вершины. По мере продвижения вниз по лагерям, чувствовалась тревога. Дневная температура резко повысилась, с северо-запада уже несколько дней тянулись цируса. Ты понимаешь, это всего лишь природные явления. Но через шаг за спиной слышишь хлопок, и что то тяжелое начинает своё неминуемое движение. С чем это можно сравнить? Может с паровозом, что начинает свой путь с вокзала, ты стоишь в конце пирона и ждешь когда пройдет паровоз. Гул наростает, ты кожей чувствуешь вибрацию воздуха и вот! Мимо со скоростью экспресса проносятся глыбы льда, затем снежная пыль как пар заполняет всё вокруг и пошла ОНА – Лавина. А точнее громадный ледопад, как разъяренный зверь устремляется вниз не чувствуя преград к свободе. «Слава Богу, что я в безопастном месте» - и только потом приходит чувство действительности.
 

Горы не прощают ошибок, горы иногда показывают тех кто допустил ошибку. И мы это видели и в этом году гора показала. Сначало нашли один разорванный рюкзак, затем другой из российской экспедиции 2006 года. Всё это вещ-доки, наглядный пример и предостережение восходителям. И вот 6 августа – ошибка – срыв – и новая жертва.
Мы совершаем восходжения с надеждой взойти на вершину, так будем же относится с уважением к суровой действительности гор.

http://www.kazpatriot.kz/ 

ОСТАННІ НОВИНИ

13/05/2026
Віталій Бахтігозін покинув нас...

Сумна новина. Сьогодні вранці нас покинув Видатний харківський альпініст Віталій Бахтігозін. Кремація відбудеться 19 травня (вівторок) об 11:00, також біля моргу 25 лікарні на ХТЗ о10:00. Також о 10:00 до метро Левада буде надано автобус (біля зупинки до аеропорту). Цей же автобус від крематорія перевезе всіх до кафе.
Майстер спорту з альпінізму (1968). Перший у Харкові був удостоєний Почесного звання «Сніговий барс» (№ 135, 1983 р.), володар жетону «Рятувальний загін» (№1259), інструктор-методист 1-ї категорії. Чемпіон СРСР та України. Доцент, кандидат технічних наук, ветеран праці.
Разом з дружиною Валентиною, Віталій Анатолійович ініціював та підготовив видання книги «80 років Харківському альпінізму» (видання 2008 року), у якій зібрано літопис досягнень харків’ян. Перевидання цієї книги планується у 2027 році під назвою «100 років Харківському альпінізму».

12/05/2026
Змагання зі скайранінгу в Карпатах.

09-10 травня 2026 року в Яремче (Івано-Франківська область) відбулися  змагання Кубку України зі скайранінгу.
Вид змагань – вертикальний кілометр. Приймало участь більш 40 спортсменів. Враховуючи теперішні реалії від Харківської області в цих змаганнях прийняли участь  тільки 2 спортсмени - Трофімов Антон (10 місце) та Пустова Наталія (3 місце).

Дякуємо за участь та відаємо з досягненнями.
Запрошуємо займатися скайранінгом (біг у горах).

28/04/2026
Кубок України з техніки альпінізму

25-26 квітня 2026 року в Одесі пройшли змагання Кубку України з техніки альпінізму.

Призерами стали:
1. Павленко - Антіпов (Одесса-1);
2. Гончаренко - Чернявська (Одесса-2);
3. Репко - Панков (Харків).

Вітаємо переможців, а особливо харків'ян Олену Репко та Дмитра Панкова за участь та перемогу!
Дякуємо організаторів та суддів за проведену роботу!

02/04/2026
Помер Микола Рубінський

На 87 році життя нас покинув Рубінський Микола Данилович - КМС з альпінізму, інструктор-методист 1-ї категорії, жетон "Рятувальний загін" № 441.
Доцент Харківського медінституту, кандидат медичних наук.
У студентській секції інституту захопився альпінізмом. У 1959 в а/таборі "Цей" підкорив першу вершину п. "3700". В а/таборах "Білалакаю", "Ельбрус", "Цей", "Безенгі", "Туюксу" підвищував альпіністську кваліфікацію. У 1966 закінчив Всесоюзну школу інструкторів в а/л "Ельбрус".

23/03/2026
1-ше місце команди харківських скелелазів на Чемпіонаті України

Вітаємо харківських скелелазів з перемогою!!!
20-22 березня в Києві на скеледромі Гіперіон пройшов чемпіонат України зі скелелазіння, вид- болдеринг. Харківську обл. представляли 16 спортсменів. У командному заліку Харківська область зайняла 1 командне місце.
Чоловіки:
1 місце - Внуков Максим, МСУ, ДЮСШ ХФТІ, тренер Маренич В.
2 місце - Мироненко Микита, м.Київ
3 місце - Беспалий Дмитро, ДЮСШ ХФТІ, тренери Маренич В. Самсонова Л.
Вітання Дімі Беспалому, який виконав норматив МСУ)))