Свяжитесь с нами   |   Контакты

ФАСХО

Клубне життя

Вхід для користувачив

Канал новин

RSS-материал

Как мы поднялись на Эльбрус в зимних Карпатах

12 March, 2015

Безусловно, восхождение на высочайший пик Европы нисколечко несравним с «прогулкой» по самому высокому горному хребту в украинских Карпатах. Тем не менее, если верить счетчику на GPS, из 82 пройденных километров 5,6 из них мы шли вверх. Отсюда и появилось, хоть и шуточное, но греющее эго, сравнение, нашего февральского траверса Черногорского хребта с подъемом на Эльбрус.

День первый.
Взвалив на спину рюкзаки и ухватив палки, мы стартовали из села Богдан, куда спустя шесть дней, накинув петлю через горы, и вернулись. Решили идти, не нагружаясь лишним весом кошек или снегоступов, и «лишними» продуктами. Преодолев 20 (?) километров по прекрасной погоде, к вечеру добрались до не-давно построенного теремка на перемычке. Все в нем красиво и приятно, да вот только согреться не удалось, ночевали при 11 градусах ниже нуля.

День второй.

Курс - на Петрос. Выйдя из «морозильника» мы оценили все прелести солнечной и безветренной погоды. Шлось легко, даже не смотря на то, что тропу нашли не сразу, снега в этом году навалило довольно таки щедро. Красота гор, звенящая тишина и никого вокруг. Петрос в этот день был в хорошем расположении духа и принял нас весьма гостеприимно. Но, как оказалось, не мы одни ходили к нему в гости. На обратном пути, буквально съезжая на пятой точке, мы едва не сбили с ног группу одесситов. А долетев до перемычки, решили заночевать в другом теремке. В нем мы нашли мечту, а точнее «Мрію» - буржуйку. Раскочегарили, размякли в долгожданном тепле и даже грешным делом заговорили о том, чтобы никуда отсюда и не уходить. Теперь ночевали при 11 выше нуля.

День третий.
Желание отправиться в путь оказался сильнее, чем соблазн увязнуть в тепле. Мы шустренько упаковали чемоданы и потопали на Говерлу. В этот день солнышко нас уже не баловало, мороз стал крепче, и чем выше поднимались, тем глубже проваливались в снег. А уже почти на вершине настиг ветрюган, который «заботливо» сопровождал нас аж до обсерватории. Теперь мы уже попрятали не только носы и глаза, а и фотоаппараты. Щелкать было трудно, да и все равно ничего не видно сквозь белую пелену. Все ориентиры скрылись, путь удавалось найти только благодаря несменным помощникам – GPSу, карте и компасу. Как сказал, наш штурман Саша Заколодний: «Столько снега здесь я еще не видел. Тут вообще красивые пейзажи, но из-за метели мне еще ни разу не посчастливилось их запечатлеть». Одна из таких природных достопримечательностей - озеро Нэсамовите. Где-то над ним мы и бросили якорь. Ветер с морозом и непрекращающимся снегом устроили такой шабаш, что выход из палатки, казался выходом в открытый космос. Термометр разбился.

День четвертый.
Наутро погода еще больше разбушевалась, но мы пошли по хребту дальше. Ветрище в 15-20 м/с буквально сдувал, валил с ног, замораживал, метал в глаза ледяную крупу. Меня, мелкую с нетяжелым рюкзаком, даже приходилось волочить за шкирку, потому как преодолевать стихию было не под силу. Бороться было так тяжело и утомительно, что порой хотелось застыть на месте. Но во время привалов одолевало противоположное желание – двигаться дальше, поскольку, когда стоишь моментально замерзаешь. Погода укутала нас в ледяные скафандры, и мы сами были, как белый слон, как еще называют обсерваторию на вершине горы Поп Иван, к которой мы брели. И добрели. Тут тоже морозилка. Зато нас здесь радушно встретили две группы, ребята проводили нас в «номер» на втором этаже с видом на восток и напоили горячим чаем. Наконец-то можно было хоть немного расслабиться и отдохнуть от постоянного напряжения и гула.

День пятый.
Вот где была настоящая награда за двухдневные муки. Те, кто не поддался искушению проваляться лишний час в спальнике, замерли от восхищения, наблюдая предрассветную игру оттенков на горизонте. А когда показался солнечный диск на ясном небе, мы, как бабочки выползали из обледеневших стен сушиться под теплыми лучами. Завтракая прямо у входа в обсерваторию, мы разглядели и пройденный Черногорский, и будущую цель – Мармарошский хребет. Теперь погодка стала еще ласковее, чем в первые дни. Легким шагом мы начали спуск, по пути жадно рассматривали открывающиеся горные изгибы. А проходя мимо небольшого обрыва поддались соблазну покувыркаться с него, тренируя поведение во время схода лавины. Тут и обратили внимание на GPS, оказалось, высоты набрали 5640… эх, почти высота западной вершины Эльбруса. Домой мы не спешили, поэтому решили еще ночку провести в горах. И тут, откуда ни возьмись, меж заснеженных деревьев пред нами встала избушка, как из сказки. Ребята прочистили дымарь, покормили печь и она запыхтела на полную. Оккупировав вторые полки, ребята то и дело повторяли: «Ташкент…».

День шестой.
Теперь в село мы уже шли прямой тропой, вдоль звенящей речушки. Приближение к цивилизации буквально ударило в нос… выхлопными газами грузовиков, наполненных лесом. Подходя уже к нашему бусику, снова глянули на GPS – суммарное вертикальное возвышение 5650 метров.
Ну и ну, смеемся, прям-таки на Эльбрус поднялись!

Данные похода:
Пройденное расстояние: 82,5 км.
Время движения 23.19 часа
Средняя скорость 3.3 км/ч
Общий подъем 5650 м
 

 Материалы и фото предоставлены Александром Заколодним.

ОСТАННІ НОВИНИ

05/03/2022
Десятий день війни...

Десятий день війни... Ми живі!

Але вже на Харківщині загинуло 188 осіб, серед яких 122 цивільних, у тому числі 5 дітей.

Як швидко, за кілька днів, стерлася межа між життям і смертю!
Прокинувшись вдосвіта о 4:50 ранку 24 лютого, я за 2 секунди зрозумів, що життя змінилося. Змінилося кардинально та надовго. Зрозумів, що це вже сталося, і тепер нормальне життя закінчилося, почалося виживання: рятувати сім'ю, рятувати сина, рятувати Батьківщину!

01/03/2022
Відкритий лист до Федерації альпінізму Росії

Відкритий лист Федерації альпінізму та скелелазіння України президентові Федерації альпінізму Росії:

Президенту Федерації альпінізму Росії Слотюку О.А.
Олексію Анатолійовичу!

24 лютого 2022 року о 4:00 ранку за наказом президента Російської Федерації бомбардували Київ, Харків та інші міста України, Ваша країна розпочала повномасштабну війну проти незалежної України.

Вже шостий день ракетні бомбардування в наших містах, російська армія вторглася на територію України з півночі, сходу та півдня. Обстріляють житлові квартали міст, гинуть мирні люди і наші діти.

08/02/2022
65 років від дня народження ЗМС Віктора Пастуха

Сьогодні виповнюється 65 років від дня народження видатного харківського альпініста Віктора Івановича Пастуха.
У "зірковій українській команді" разом із Сергієм Бершовим, Михайлом Туркевичем, Олексієм Москальцовим, Геннадієм Копійкою пройшов маршрути вищої категорії складності на пік Шуровського, Чатин, Шхельду, Асан, став Чемпіоном СРСР на Ушбі, зійшов на Канченджангу (1989) ), брав участь в інших гімалайських експедиціях.
Заслуженому майстру спорту, лікаря-травматолога, кандидата медичних наук Віктора Пастуха не виповнилося 40-ка, коли він, у розквіті своїх сил і кар'єри, 5 жовтня 1996 року пішов від нас назавжди на схилах Шиша-Пангми.
Світла пам'ять!

02/02/2022
Клубний вечір - Підсумки альпіністського сезону 2021

09 лютого 2022 року о 18:00 у приміщенні Харківського обласного клубу альпіністів (вул. Данилевського, 38) відбудеться Клубний вечір.
В програмі:
1. Підсумки альпіністського сезону 2021 року, нагородження переможців заочного Чемпіонату Харківської області.
2. Відеофільм про сходження харків'ян у 2021 році на К2 (8611м) та інші відео-фото звіти.
3. 65-річчя від дня народження ЗМС, МСМК Віктора Пастуха (1957-1996).

10/01/2022
Членські внески за 2022 рік. Клубні вечори.

Розмір членських внесків за 2022 рік до Федерацій альпінізму та скелелазіння України та Харківської області:
(Оплата до 01.04.2022р.)
200 грн. у ФАС Харківської області, пільги:
150 грн. - студенти ВНЗ та школярі;
100 грн. – ветерани 1957 р.н. та старші, а також спортсмени 2008 р.н. та молодше.
250 грн. у ФАіС України, пільги:
100 грн. ветерани 1957 р.н. та старші та спортсмени 2008 р.н. - 2006 р.н.
Найближчі клубні вечори у Харківському клубі альпіністів: