Свяжитесь с нами   |   Контакты

ФАСХО

Клубне життя

Вхід для користувачив

Канал новин

RSS-материал

Как мы поднялись на Эльбрус в зимних Карпатах

12 March, 2015

Безусловно, восхождение на высочайший пик Европы нисколечко несравним с «прогулкой» по самому высокому горному хребту в украинских Карпатах. Тем не менее, если верить счетчику на GPS, из 82 пройденных километров 5,6 из них мы шли вверх. Отсюда и появилось, хоть и шуточное, но греющее эго, сравнение, нашего февральского траверса Черногорского хребта с подъемом на Эльбрус.

День первый.
Взвалив на спину рюкзаки и ухватив палки, мы стартовали из села Богдан, куда спустя шесть дней, накинув петлю через горы, и вернулись. Решили идти, не нагружаясь лишним весом кошек или снегоступов, и «лишними» продуктами. Преодолев 20 (?) километров по прекрасной погоде, к вечеру добрались до не-давно построенного теремка на перемычке. Все в нем красиво и приятно, да вот только согреться не удалось, ночевали при 11 градусах ниже нуля.

День второй.

Курс - на Петрос. Выйдя из «морозильника» мы оценили все прелести солнечной и безветренной погоды. Шлось легко, даже не смотря на то, что тропу нашли не сразу, снега в этом году навалило довольно таки щедро. Красота гор, звенящая тишина и никого вокруг. Петрос в этот день был в хорошем расположении духа и принял нас весьма гостеприимно. Но, как оказалось, не мы одни ходили к нему в гости. На обратном пути, буквально съезжая на пятой точке, мы едва не сбили с ног группу одесситов. А долетев до перемычки, решили заночевать в другом теремке. В нем мы нашли мечту, а точнее «Мрію» - буржуйку. Раскочегарили, размякли в долгожданном тепле и даже грешным делом заговорили о том, чтобы никуда отсюда и не уходить. Теперь ночевали при 11 выше нуля.

День третий.
Желание отправиться в путь оказался сильнее, чем соблазн увязнуть в тепле. Мы шустренько упаковали чемоданы и потопали на Говерлу. В этот день солнышко нас уже не баловало, мороз стал крепче, и чем выше поднимались, тем глубже проваливались в снег. А уже почти на вершине настиг ветрюган, который «заботливо» сопровождал нас аж до обсерватории. Теперь мы уже попрятали не только носы и глаза, а и фотоаппараты. Щелкать было трудно, да и все равно ничего не видно сквозь белую пелену. Все ориентиры скрылись, путь удавалось найти только благодаря несменным помощникам – GPSу, карте и компасу. Как сказал, наш штурман Саша Заколодний: «Столько снега здесь я еще не видел. Тут вообще красивые пейзажи, но из-за метели мне еще ни разу не посчастливилось их запечатлеть». Одна из таких природных достопримечательностей - озеро Нэсамовите. Где-то над ним мы и бросили якорь. Ветер с морозом и непрекращающимся снегом устроили такой шабаш, что выход из палатки, казался выходом в открытый космос. Термометр разбился.

День четвертый.
Наутро погода еще больше разбушевалась, но мы пошли по хребту дальше. Ветрище в 15-20 м/с буквально сдувал, валил с ног, замораживал, метал в глаза ледяную крупу. Меня, мелкую с нетяжелым рюкзаком, даже приходилось волочить за шкирку, потому как преодолевать стихию было не под силу. Бороться было так тяжело и утомительно, что порой хотелось застыть на месте. Но во время привалов одолевало противоположное желание – двигаться дальше, поскольку, когда стоишь моментально замерзаешь. Погода укутала нас в ледяные скафандры, и мы сами были, как белый слон, как еще называют обсерваторию на вершине горы Поп Иван, к которой мы брели. И добрели. Тут тоже морозилка. Зато нас здесь радушно встретили две группы, ребята проводили нас в «номер» на втором этаже с видом на восток и напоили горячим чаем. Наконец-то можно было хоть немного расслабиться и отдохнуть от постоянного напряжения и гула.

День пятый.
Вот где была настоящая награда за двухдневные муки. Те, кто не поддался искушению проваляться лишний час в спальнике, замерли от восхищения, наблюдая предрассветную игру оттенков на горизонте. А когда показался солнечный диск на ясном небе, мы, как бабочки выползали из обледеневших стен сушиться под теплыми лучами. Завтракая прямо у входа в обсерваторию, мы разглядели и пройденный Черногорский, и будущую цель – Мармарошский хребет. Теперь погодка стала еще ласковее, чем в первые дни. Легким шагом мы начали спуск, по пути жадно рассматривали открывающиеся горные изгибы. А проходя мимо небольшого обрыва поддались соблазну покувыркаться с него, тренируя поведение во время схода лавины. Тут и обратили внимание на GPS, оказалось, высоты набрали 5640… эх, почти высота западной вершины Эльбруса. Домой мы не спешили, поэтому решили еще ночку провести в горах. И тут, откуда ни возьмись, меж заснеженных деревьев пред нами встала избушка, как из сказки. Ребята прочистили дымарь, покормили печь и она запыхтела на полную. Оккупировав вторые полки, ребята то и дело повторяли: «Ташкент…».

День шестой.
Теперь в село мы уже шли прямой тропой, вдоль звенящей речушки. Приближение к цивилизации буквально ударило в нос… выхлопными газами грузовиков, наполненных лесом. Подходя уже к нашему бусику, снова глянули на GPS – суммарное вертикальное возвышение 5650 метров.
Ну и ну, смеемся, прям-таки на Эльбрус поднялись!

Данные похода:
Пройденное расстояние: 82,5 км.
Время движения 23.19 часа
Средняя скорость 3.3 км/ч
Общий подъем 5650 м
 

 Материалы и фото предоставлены Александром Заколодним.

ОСТАННІ НОВИНИ

20/12/2021
Результати заочного Чемпіонату Харківської області з альпінізму.

Відбулося суддівство Чемпіонату Харківської області з альпінізму (заочний клас, індивідуальний залік), Головний суддя – Полтавець Є.І. (МСУ, суддя 2 кат). У чемпіонаті взяло участь понад 30 спортсменів різної кваліфікації.

Переможці визначалися у трьох номінаціях: сходження 1-2 категорії складності; 3-4 категорії складності та 5-6 категорії складності.
Місця розподілилися таким чином:

19/12/2021
Книга "КУКУЧКА" - у нашому Клубі альпіністів

Майже містична пригода трапилася зі мною (Геннадій Копейка) сьогодні, у День Святого Миколая. Вже три дні на пошті лежала посилка з партією книг «КУКУЧКА» від київського видавництва TravelBooks, але видався час забрати книжки лише зараз. З нетерпінням відкриваю пачку і беру книгу. На першій сторінці бачу фото Південної стіни Лхоцзе з позначеним червоною лінією останнім маршрутом Єжи Кукучки, червоний хрестик в верхній частині маршруту показує місце загибелі видатного альпініста сучасності…

23/11/2021
Заочний чемпіонат Харківської області з альпінізму.

Добігає кінця альпіністський сезон горосходжень. Навіть за умов карантинних обмежень, харківські альпіністи змогли зробити сходження в горах Грузії, Туреччини, Альпах, Південної Америки, на Тянь-Шані і звичайно в Гімалаях!

Час підбивати підсумки! Федерація альпінізму та скелелазіння Харківської області приймає заявки на участь у заочному Чемпіонаті Харківської області з альпінізму 2021 року.

18/11/2021
Рада ветеранів альпінізму і скелелазіння Києва видала чергову книгу

Рада ветеранів альпінізму і скелелазіння Києва видала чергову книгу «С горами не расставайтесь». В збірку ввійшло два оповідання Юрія Михайловича Мацевітого – майстра спорту з альпінізму, заслуженого тренера України «УШБА в моей жизни» та «Рождённый для гор». В оповіданні Володимира Леонідовича Черевко «Пик Коммунизма.

15/11/2021
Померла Капустник Лілія Андріївна (1948 – 2021)

9 листопада 2021 року пішла з життя багаторічний незмінний капітан, організатор та натхненник ветеранського руху серед скелелазів Харкова - Капустник (Синдецька) Лілія Андріївна (09.01.1948 − 09.11.2021) − КМС зі скелелазіння, 2 розряд з альпінізму.
Лілія Андріївна почала займатися альпінізмом та скелелазінням в альпсекції Харківської філії ДСТ "Авангард" (тренер В.Поберезовський) у 1965 році. Перше знайомство з горами відбулося 1966 року в а/т "Ельбрус". І далі протягом багатьох років вона виїжджала в гори за путівками до альплагерів і у складі зборів секції ДСТ "Авангард". В альпсекції харківської облради товариства "Авангард" вела громадську роботу – була членом бюро.